Біблія (з грецьк.- «книги») – свята книга християн. Біблія складається з 66 книг, що розподіляються між Старим Заповітом (39 книг) та Новим Заповітом (27 книг), різних за характером і часом створення. Біблію писали понад 40 авторів протягом 1500 років.

З яких частин складається Біблія?

Біблія складається з двох заповітів:

  1. Старий Заповіт – це розповідь про один народ – Ізраїль.

Складові Старого Заповіту:

а) П`ятикнижжя Мойсеєве (Буття, Вихід, Левіт, Числа, Повторення Закону)

б) Книги історичні

в) Книги повчально-поетичні (Книга Йова, Книга Псалмів, Приповісті Соломона, Пісня над Піснями, Книга Екклезіаста)

г) Книги пророчі.

  1. Новий Заповіт – Євангеліє («блага вістка», «Добра новина») – історія про життя Ісуса Христа, його законів тощо.

Ісус Христос (Месія) прожив саме незвичайне і прекрасне життя із всіх людей. Він був народжений від Діви і жив безгрішно. Як людина, Ісус був дуже добрим, уважним, смиренним, терплячим із всіх людей, які колись жили на землі. Він любив людей. Він ненавидів людські страждання. Він вмів прощати. Він любив допомагати. Він творив чудеса, щоб нагодувати голодних. Полегшуючи страждання інших, Він Сам забував поїсти. Багато хворих, змучених і нещасливих людей приходили до нього і знаходили зцілення і полегшення. Про Нього сказано те, чого не можна сказати ні про кого іншого.

Ось якою людиною був Ісус. Ось який Бог.

Потім Ісус помер на хресті, щоб взяти на Себе гріхи світу і стати Викупленням і Спасителем людства.

Він воскрес із мертвих і живе тепер. Він не просто історичний персонаж, а жива Особистість.

Вся Біблія побудована навколо надзвичайної історії Христа і Його існування, життя вічного для тих, хто прийме Його. Біблія була написана тільки для того, щоб люди розуміли, знали і любили Христа, вірили Йому і йшли за Ним.

Христос – центр і серце Біблії, історії і нашого життя. Наша вічна доля – в Його руках. Приймаючи Його, як Господа і Спасителя чи відкидаючи Його, ми вибираємо вічну славу чи вічну погибель – небеса чи пекло.

Складові Нового Заповіту:

а) книги історичні 4 Євангелія (життя, смерть та воскресіння Ісуса Христа): від Марка, від Луки, від Матвія, від Іоанна; Діяння апостолів б) послання апостолів ( Послання апостола Павла; Соборні послання) в) пророча книга («Об’явлення Іоанна Богослова») .

Новий Заповіт – це оновлений союз Бога і людини, який полягає в тому, що Бог подарував людству Божественного Спасителя, Свого Сина Ісуса Христа.

Мови написання:

Старий Заповіт написаний івритом, арамейською та грецькою мовами. Новий Заповіт – грецькою.

Понад дві тисячі років священною книгою християн і водночас визначною пам’яткою давньої писемності залишається Біблія. Вона складається з двох частин: Старого і Нового Завітів. В Новому Завіті описані життя та вчення Спасителя світу.

Історія життя Ісуса починається з оповіді про Благовіщення Діви Марії. Од­ного разу набожна дівчина Марія з міста Назарета під час молитви побачила ан­гела. Він сповістив її, що Дух Святий зійде на неї і сила Всевишнього осінить її. І народиться у неї Син Божий, якому вона дасть ім’я Ісус. Марія покірно при­йняла волю Господню.

Коли мало прийти на світ Боже Дитя, Марія та її чоловік Йосип вируши­ли до Віфлеєму, бо саме в той час за наказом римського імператора Августа відбувався загальний перепис населення всієї Римської імперії і кожен гро­мадянин зобов’язаний був записатися там, звідки виводився його рід. Коли Марія з Йосипом прибули до Віфлеєму, то не змогли знайти ночівлі, тому змушені були зупинитися на ніч в печері, до якої пастухи заганяли в час не­годи худобу. Ось тут і з’явився на світ Син Божий, Володар всесвіту, Спаси­тель людства Ісус.

На той час царем Іудеї був Ірод. Від східних мудреців він дізнався про на­родження Христа. Ірод боявся, що Дитя в майбутньому посяде його престол, і тому наказав своїм воїнам убити всіх дітей у Віфлеємі від двох років і молодше.

Ангел сказав Йосипові, щоб той разом із Марією, спасаючи Сина Божого, втік до Єгипту. Йосип так і вчинив і перебував разом із Марією та Ісусом у су­сідній країні до того часу, доки не помер Ірод. Потім вони повернулися до На­зарета.

Ісус ріс і зміцнювався духом, сповнюючись мудрістю у ласці Бога та людей.

Коли Ісусові виповнилось тридцять років, він прийшов на Йордан до Іоанна, щоб прийняти від нього хрещення. Коли Ісус виходив із води, то Дух Божий у вигляді голуба зійшов на Нього і одночасно почувся голос із небес: «То Син Мій улюблений, якого Я вподобав».

Після хрещення Ісус постився сорок днів і сорок ночей в пустелі. За до­помогою слова Божого та молитви Він переміг спокуси сатани і почав пропо­відувати. За ним слідувало багато людей із різних місць. Він учив їх та зцілював від хвороб. Син Божий вибрав собі дванадцять учнів, щоб вони повсюди були з Ним. Він посилав їх на проповіді й дав їм владу зцілювати хвороби та виганяти нечистих духів. Три роки Ісус Христос учив на землі, сповіщаючи Євангеліє, Благу вість. Він говорив людям про їхнє гріхопадіння, необхідність покаяння та повернення до Бога, про те, що Бог — це любов. Він так полюбив світ, що віддав Сина свого, щоб усякий, віруючий в Нього, не загинув, а мав життя вічне.

Фарисеї та книжники, яким не до вподоби були сповнені благодаті слова та діла Христа, шукали неправдивих свідчень проти Ісуса, щоб стратити його. Ісуса Христа звинуватили в тому, що він розбещує народ, забороняє віддавати податі кесарю, називаючи себе Христом Царем. Його розіп’яли на хресті на горі Голго­фа поруч із двома розбійниками. Син Божий спокійно прийняв волю Отця Не­бесного, бо Він знав, що жертвує собою, щоб спасти людство. Христос помер в п’ятницю ввечері, а вдосвіта в неділю воскрес із мертвих.

Протягом сорока днів після свого воскресіння живий Ісус з’являвся, робив дива та розповідав про Царство Боже. Він наказав апостолам не виходити з Єру­салима, доки не зійде на них Дух-Утішитель, після чого вони почнуть пропо­відувати Євангеліє по всій землі. На сороковий день після воскресіння Ісус воз­нісся на Небеса